1. Словник української мови в 11 томах

дисконт

ДИСКО́НТ, у, ч.

1. Кредитна операція купівлі банком векселів та інших боргових зобов язань до закінчення їх строку.

2. Процент, який вираховують при достроковому розрахунку по векселю або іншому борговому зобов’язанню.

Боржник має право виконати зобов’язання і до строку.. Проте право на відрахування процентів за час, що лишається до строку (дисконт), належить йому лише в випадках, передбачених законом або договором (Цив. кодекс УРСР, 1950, 23).

Джерело: Словник української мови (СУМ-11) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. дисконт — диско́нт іменник чоловічого роду облік векселів Орфографічний словник української мови
  2. дисконт — -у, ч. 1》 Кредитна операція купівлі банком векселів та інших боргових зобов'язань до закінчення їхнього строку. 2》 Процент, що його вираховують у разі дострокового розрахунку за векселем або іншим борговим зобов'язанням. Великий тлумачний словник сучасної мови
  3. дисконт — (англ. discount) 1. придбання банками векселів до закінчення терміну відрахування відсотків. 2. зниження ціни на товар. 3. різниця між реальними і номінальними курсами акцій. Економічний словник
  4. дисконт — диско́нт (англ. discount, італ. sconto франц. escompte, від лат. computo – рахую) купівля банками капіталістичних країн векселів до закінчення їхнього строку; процент, що його стягують банки за цю операцію. Словник іншомовних слів Мельничука
  5. дисконт — Відрахування банком частини номінальної суми векселя, чека, цінних паперів у випадку їх викупу перед терміном виплати. Універсальний словник-енциклопедія
  6. дисконт — Ди́ско́нт, -ту і диско́нто, -та Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
  7. дисконт — рос. дисконт (англ. discount) — 1. Форма прямої знижки, що застосовується у міжнародних розрахунках. 2. У банківський справі — операція купівлі цінного паперу за ціною, нижчою від номінальної. Eкономічна енциклопедія