1. Словник української мови в 11 томах

дитинний

ДИТИ́ННИЙ, а, е, діал. Дитячий.

В голові все нові.. видумки дитинні, все сміються сі невинні очі карі та живі (Мак., Вибр., 1954, 431).

Джерело: Словник української мови (СУМ-11) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. дитинний — дити́нний прикметник діал. Орфографічний словник української мови
  2. дитинний — -а, -е, діал. Дитячий. Великий тлумачний словник сучасної мови
  3. дитинний — дити́нний дитячий (ср, ст)||дітвацький, діточий Лексикон львівський: поважно і на жарт
  4. дитинний — див. Добрий Словник синонімів Вусика
  5. дитинний — ДИТЯ́ЧИЙ (стосовний дитини, дитинства: як у дитини), МАЛЕ́ЧИЙ розм., ДИТИ́ННИЙ розм., ДИТИ́НЯЧИЙ розм., ДІТО́ЧИЙ діал. В уяві Небесника з'явилися дві голови дитячі (М. Томчаній); Папір з малечих літ псувати Навик я (М. Словник синонімів української мови
  6. дитинний — Дити́нний, -на, -не Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
  7. дитинний — Дитинний, -а, -е Дѣтскій, рябячій. Словник української мови Грінченка