дитинно

ДИТИ́ННО, діал. Присл. до дити́нний.

Тішився [хлопець], мов дитина, і, помимо своїх сильних плечей і пишної фізичної сили, виглядав дуже дитинно (Коб., II, 1956, 101);

Сестру я вашу так любив — Дитинно, злотоцінно (Тич., До молоді.., 1959, 94).