1. Словник української мови в 11 томах

дитинятко

ДИТИНЯ́ТКО, а, с. Зменш.-пестл. до дитиня́.

Усміхнулось немовлятко, Дитинятко, пташенятко: Близько, близько, близько татко, Рідний дім і рідний дим (Рильський, І, 1956, 282);

Хоч Ворона.. надирала собі горло, лаючи та проклинаючи погану розбійницю, Гадюка в норі хрупала її дитинятко (Фр., IV, 1950, 74).

Джерело: Словник української мови (СУМ-11) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. дитинятко — дитиня́тко іменник середнього роду, істота Орфографічний словник української мови
  2. дитинятко — -а, с. Зменш.-пестл. до дитиня. Великий тлумачний словник сучасної мови
  3. дитинятко — див. дитина Словник синонімів Вусика
  4. дитинятко — Дитиня, -няти с. Ребеночекъ. Дитиня вмерло. Камен. у. ум. дитинятко, дитиняточко. Мкр. Г. 22. Словник української мови Грінченка