1. Словник української мови в 11 томах

дитинячий

ДИТИ́НЯЧИЙ, а, е, діал. Дитячий.

Пані Шумінська полинула думкою в далеке минуле, десь у хвилини наймолодших, дитинячих літ (Кобр., Вибр., 1954, 3).

Джерело: Словник української мови (СУМ-11) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. дитинячий — дити́нячий прикметник діал. Орфографічний словник української мови
  2. дитинячий — -а, -е, діал. Дитячий. Великий тлумачний словник сучасної мови
  3. дитинячий — ДИТЯ́ЧИЙ (стосовний дитини, дитинства: як у дитини), МАЛЕ́ЧИЙ розм., ДИТИ́ННИЙ розм., ДИТИ́НЯЧИЙ розм., ДІТО́ЧИЙ діал. В уяві Небесника з'явилися дві голови дитячі (М. Томчаній); Папір з малечих літ псувати Навик я (М. Словник синонімів української мови
  4. дитинячий — Дити́нячий, -ча, -че Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
  5. дитинячий — Дитинячий, -а, -е = дитячий. Словник української мови Грінченка