1. Словник синонімів української мови

дитинячий

ДИТЯ́ЧИЙ (стосовний дитини, дитинства: як у дитини), МАЛЕ́ЧИЙ розм., ДИТИ́ННИЙ розм., ДИТИ́НЯЧИЙ розм., ДІТО́ЧИЙ діал. В уяві Небесника з'явилися дві голови дитячі (М. Томчаній); Папір з малечих літ псувати Навик я (М. Рильський); Здалека учула (пані) дитинний крик і плач (Н. Кобринська); Він падає. В очах -- печаль дитинна (В. Коротич); Не цурається правди мудрець, Хоч вона й з уст дитинячих буде (І. Франко); Я мало знаю сучасну діточу літературу (М. Коцюбинський).

Джерело: Словник синонімів української мови на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. дитинячий — дити́нячий прикметник діал. Орфографічний словник української мови
  2. дитинячий — -а, -е, діал. Дитячий. Великий тлумачний словник сучасної мови
  3. дитинячий — Дити́нячий, -ча, -че Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
  4. дитинячий — ДИТИ́НЯЧИЙ, а, е, діал. Дитячий. Пані Шумінська полинула думкою в далеке минуле, десь у хвилини наймолодших, дитинячих літ (Кобр., Вибр., 1954, 3). Словник української мови в 11 томах
  5. дитинячий — Дитинячий, -а, -е = дитячий. Словник української мови Грінченка