дитиніти

I. ПУСТУВА́ТИ (перев. про дітей — розважаючись, бавитися, гратися), БА́ЛУВАТИСЯ, ЗАБАВЛЯ́ТИСЯ, БЕШКЕТУВА́ТИ, ЖИРУВА́ТИ підсил., ДИТИ́НИТИСЯ розм., ДИТИНІ́ТИ розм., КАЗИ́ТИСЯ підсил. розм., ДУРІТИ підсил. розм., ШАЛІ́ТИ підсил. рідше, ГАРЮВА́ТИ підсил. діал., ТЛУМИ́ТИСЯ діал., ЗБИТКУВА́ТИ (ЗБИТКУВА́ТИСЯ) діал., ГАЙДАБУ́РИТИ діал. Зінька звикла.., щоб коло неї говорили, співали, щоб у хаті пустували та бавились діти (І. Нечуй-Левицький); Після цього ті учні, які найбільше кричать та балуються на перервах, зажурились (О. Донченко); Всі веселяться та забавляються, як кому припало до вподоби (І. Нечуй-Левицький); — Ми з братом жирували й розбили макітру з тістом (Григорій Тютюнник); Сміялися (хлопці) разом з усіма, співали, бігли в море, хлюпоталися там, обливалися водою, просто-таки казилися, немов маленькі (Ю. Збанацький); — Надвір шаліти! — гукнув старий (А. Свидницький); На толоці пастухи.. гарюють, борюкаються, як це й завжди водиться на пасьбі (А. Головко); Збігають (хлопчики) до моря, кидають у воду галькою, верещать, тлумляться (Р. Іваничук); — Ей, Влодзю, що з тебе буде? .. У школі збиткуєш, — підеш, небоже, гуси пасти (О. Маковей). — Пор. I. весели́тися, 1. гра́тися.