1. Словник української мови в 11 томах

дифтонг

ДИФТО́НГ, а, ч. Сполучення двох голосних звуків, що вимовляються як один склад.

Північні говори української мови мають особливого типу звуки — так звані дифтонги. Це звуки неоднорідної артикуляції, в яких переважає перший або другий компонент (Нариси з діалектології.., 1955, 21).

Джерело: Словник української мови (СУМ-11) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. дифтонг — дифто́нг іменник чоловічого роду Орфографічний словник української мови
  2. дифтонг — -а, ч. Сполучення двох голосних звуків, що вимовляються як один склад. Великий тлумачний словник сучасної мови
  3. дифтонг — Двозгук, двоголосівка. (див. противн. монофтонг) Словник чужослів Павло Штепа
  4. дифтонг — дифто́нг (грец. δίφθογγος, від δίς – двічі і φθόγγος – звук) сполучення двох голосних звуків, що вимовляються як один склад. Словник іншомовних слів Мельничука
  5. дифтонг — Дифто́нг, -га; -то́нги, -гів (гр.) Правописний словник Голоскевича (1929 р.)