днедавній
ДНЕДА́ВНІЙ, я, є, розм. ДНЕДА́ВНИЙ, а, е.
1. Який існував, відбувався, був поширений колись давно.
А я так мало, небагато Благав у бога.. Вдвох тихенько заспівать [з Оксаною] Ту думу сумную, днедавну, Про лицаря того гетьмана (Шевч., II, 1953, 218);
В степах днедавніх половецьких Доходив я завдань мистецьких, І довго Музи чистий спів Мені, самотньому, бринів (Черн., Поезії, 1952, 121);
І знов над багнетами пісня чаїна Днедавні нагадує ночі і дні (Перв, II, 1958, 410).
2. Дуже старий, давній.
Плаче вранці Ярославна В Путивлі-городі на брамі, — Жаліється, а перед нею Стоїть стіною ліс днедавній (Перв., І, 1958, 225).
Джерело:
Словник української мови (СУМ-11)
на Slovnyk.me
Значення в інших словниках
- днедавній — днеда́вній прикметник Орфографічний словник української мови
- днедавній — -я, -є, розм. днедавний, -а, -е. 1》 Який існував, відбувався, був поширений колись давно. 2》 Дуже старий, давній. Великий тлумачний словник сучасної мови
- днедавній — див. стародавній Словник синонімів Вусика
- днедавній — Днеда́вній, -ня, -нє Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
- днедавній — Днедавній, -я, -є Очень давній. І вдвох тихенько заспівать ту думу сумнюю днедавню про лицаря того гетьмана, що на огні ляхи спекли. Шевч. 551. Словник української мови Грінченка