1. Словник української мови в 11 томах

добровольчий

ДОБРОВО́ЛЬЧИЙ, а, е. Прикм. до доброво́лець.

Давидов зв’язався з селянськими добровольчими загонами і з їх підтримкою почав успішно діяти в тилу французів (Іст.СРСР, II, 1957, 118).

Джерело: Словник української мови (СУМ-11) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. добровольчий — доброво́льчий прикметник Орфографічний словник української мови
  2. добровольчий — -а, -е. Прикм. до доброволець. Великий тлумачний словник сучасної мови