доброзичливий
ДОБРОЗИ́ЧЛИ́ВИЙ, а, е. Який бажає, зичить людям добра, співчутливо ставиться до інших, дбає, піклується про них.
Він дуже любив цього скромного трудівника, завжди привітного і доброзичливого (Довж., І, 1958, 417);
Шафранови були привітними і доброзичливими людьми (Дмит., Наречена, 1959, 165);
// Який виражає добре ставлення, прихильність, приязнь і т. ін.
Олексій глянув на Уляну таким.. доброзичливим поглядом, що, здавалось, ще хвиля — і вона спалахне від тієї доброзичливості (Логв., Літа.., 1960, 61);
Оленка, зачувши доброзичливий тон матері, шмигнула і всілася між Лесею та Шурою (М. Ол., Леся, 1960, 52);
// В основі якого лежить бажання зробити кому-небудь добро, принести користь і т. ін.
Ганна промовчала.., і мовчання це, як і раніше, здалося Малахову дуже сприятливим і доброзичливим (Собко, Справа.., 1959, 128).
Значення в інших словниках
- доброзичливий — добрози́чли́вий прикметник Орфографічний словник української мови
- доброзичливий — Не злостивий, не злобний, добрий, зичливий, приязний, прихильний, ласкавий, співчутливий, спочутливий, с. людолюбний. Словник синонімів Караванського
- доброзичливий — -а, -е. Який бажає, зичить людям добра, співчутливо ставиться до інших, дбає, піклується про них. || Який виражає добре ставлення, прихильність, приязнь і т. ін. || В основі якого лежить бажання зробити кому-небудь добро, принести користь і т. ін. Великий тлумачний словник сучасної мови
- доброзичливий — Зичливий, прихильний Словник чужослів Павло Штепа
- доброзичливий — див. Добрий; дружній Словник синонімів Вусика
- доброзичливий — ДО́БРИЙ (готовий прийти на допомогу іншим, сповнений доброти, чуйності; який виражає доброту), ДОБРОСЕ́РДИЙ, ДОБРОСЕ́РДНИЙ, ДОБРОСЕРДЕ́ЧНИЙ, ДУШЕ́ВНИЙ, ДОБРОДУ́ШНИЙ, СЕРДЕ́ЧНИЙ, М'ЯКОСЕ́РДИЙ, ДО́БРЕ́НЬКИЙ розм., ДОБРЯ́ЧИЙ розм., ПРЕДО́БРИЙ підсил. розм. Словник синонімів української мови
- доброзичливий — Доброзичли́вий, -ва, -ве Правописний словник Голоскевича (1929 р.)