1. Словник української мови в 11 томах

добросовісний

ДОБРОСО́ВІСНИЙ, а, е. Який чесно, старанно і сумлінно виконує свої обов’язки.

Скобелєв був добросовісним виконавцем завойовницької політики царського уряду Росії (Ле, Міжгір’я, 1953, 55).

Джерело: Словник української мови (СУМ-11) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. добросовісний — добросо́вісний прикметник Орфографічний словник української мови
  2. добросовісний — -а, -е. Який чесно, старанно і сумлінно виконує свої обов'язки. Великий тлумачний словник сучасної мови
  3. добросовісний — див. Добрий; сумлінний Словник синонімів Вусика
  4. добросовісний — СТАРА́ННИЙ (який уважно виконує щось, чесно ставиться до своїх обов'язків), РЕТЕ́ЛЬНИЙ, СУМЛІ́ННИЙ, ДБАЙЛИ́ВИЙ, ЗАПОПА́ДЛИВИЙ, ЗАПОПА́ДНИЙ, ПИ́ЛЬНИЙ, АКУРА́ТНИЙ, СПРА́ВНИЙ, СО́ВІСНИЙ, ДОБРОСО́ВІСНИЙ, РЕ́ВНИЙ підсил., ПИЛЬНОВИ́ТИЙ, РЕВНИ́ВИЙ підсил. Словник синонімів української мови