1. Словник української мови в 11 томах

доварювати

ДОВА́РЮВАТИ, юю, юєш, недок., ДОВАРИ́ТИ, варю́, ва́риш, док., перех. і без додатка. Закінчувати варити; варити до готовності чи до певного ступеня готовності.

Петріїха.. взялася доварювати обід (Фр., VIII, 1952, 270);

В кухні ще допікають [куховарки], доварюють, дожарюють (Кучер, Дорога.., 1958, 29);

Казав пан своєму хлопцеві: — Звари мені троє яєць, і так звари, щоб доварив і не переварив (Україна.., І, 1960, 76).

Джерело: Словник української мови (СУМ-11) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. доварювати — дова́рювати дієслово недоконаного виду Орфографічний словник української мови
  2. доварювати — -юю, -юєш, недок., доварити, -варю, -вариш, док., перех. і без додатка. Закінчувати варити; варити до готовності чи до певного ступеня готовності. Великий тлумачний словник сучасної мови
  3. доварювати — див. доробляти Словник синонімів Вусика
  4. доварювати — Дова́рювати, -рюю, -рюєш Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
  5. доварювати — Доварювати, -рюю, -єш сов. в. доварити, -рю, -риш, гл. 1) Доваривать, доварить. Доварити борщ треба, а то сирий. 2) Придѣлывать, придѣлать (о кузнечной работѣ). Адже ви знаєте Олексія?» — Якого не? — «Коваля.... що доварив вам кочергу, а оце недавно чаплію зробив. Кв. Словник української мови Грінченка