1. Словник української мови в 11 томах

довговічний

ДОВГОВІ́ЧНИЙ, а, е. Який триває, існує або здатний існувати протягом багатьох років; багатолітній.

За своє довговічне існування Києву доводилося не раз боронитись і бути дощенту зруйнованим (Панч, В дорозі, 1959, 301);

Досвід степового лісорозведення показав, що найбільш стійкі і довговічні посадки створені там, де використовується місцевий насінний матеріал (Бот. ж., X, 1, 1953, 5);

// Розрахований на довгий час.

Довговічні, капітальні споруди потребують більшої точності, ніж тимчасові (Інж. геод., 1959, 15);

Із звичайної невипаленої глини можна збудувати будинок сухий, теплий і довговічний, нічим не гірший від цегляного (Колг. Укр., 4, 1958, 13).

Джерело: Словник української мови (СУМ-11) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. довговічний — довгові́чний прикметник Орфографічний словник української мови
  2. довговічний — Довголітній, багатолітній; (будинок) міцний, збудований надовго. Словник синонімів Караванського
  3. довговічний — -а, -е. Який триває, існує або здатний існувати протягом багатьох років; багатолітній. || Розрахований на довгий час. Великий тлумачний словник сучасної мови
  4. довговічний — Тривалий, тривкий, міцний, непорушний Словник чужослів Павло Штепа
  5. довговічний — див. довгий; старий Словник синонімів Вусика
  6. довговічний — ТРИВА́ЛИЙ (який довго тривав або триває), ДО́ВГИЙ, ДОВГЕ́НЬКИЙ розм., ДОВГОТРИВА́ЛИЙ, ДОВГОЧА́СНИЙ, ДОВГОВІ́ЧНИЙ, ДОВГОТЕРМІНО́ВИЙ, ДОВГОСТРОКО́ВИЙ, НЕСКІНЧЕ́ННИЙ, БЕЗКОНЕ́ЧНИЙ (БЕЗКІНЕ́ЧНИЙ), ЗАТЯЖНИ́Й, ТЯГУ́ЧИЙ, ПРОДО́ВЖНИЙ розм., ПРОТЯЖНИЙ діал. Словник синонімів української мови
  7. довговічний — Довгові́чний, -на, -не Правописний словник Голоскевича (1929 р.)