довідний
ДОВІДНИ́Й, а́, е́.
1. Який служить для доводу, підтвердження якоїсь істини.
Довідний аргумент; Довідний приклад.
2. Який може бути доведений.
Довідне положення.
Джерело:
Словник української мови (СУМ-11)
на Slovnyk.me
Значення в інших словниках
- довідний — Дові́дний: — переконливий [46-2] Словник з творів Івана Франка
- довідний — довідни́й прикметник Орфографічний словник української мови
- довідний — -а, -е. 1》 Який служить для доводу, підтвердження якоїсь істини. Довідний аргумент. Довідний приклад. 2》 Який може бути доведений. Довідне положення. Великий тлумачний словник сучасної мови
- довідний — ПЕРЕКО́НЛИВИЙ (який дозволяє, примушує переконатися в чомусь), ПЕРЕКО́НУЮЧИЙ, ОБҐРУНТО́ВАНИЙ, УМОТИВО́ВАНИЙ, АРГУМЕНТО́ВАНИЙ, ДОКАЗО́ВИЙ, ДОВІДНИ́Й, ВАГО́МИЙ, РЕЗО́ННИЙ (підкріплений розумними аргументами)... Словник синонімів української мови
- довідний — До́відни́й, -на́, -не́ Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
- довідний — Довідний, -а, -е Доказательный. Словник української мови Грінченка