1. Словник української мови в 11 томах

догоджати

ДОГОДЖА́ТИ, а́ю, а́єш, недок., ДОГОДИ́ТИ, оджу́, о́диш, док., кому. Робити що-небудь приємне, бажане, потрібне, щоб задовольнити кого-небудь або викликати чию-небудь прихильність.

Годі терпіти, годі стогнати, Годі панам догоджати (Пісні та романси.., II, 1956, 287);

А коло Чіпки Галя не знає вже, як і припадає, чим йому догоджає (Мирний, II, 1954, 250);

Стала вона тихша води, у всьому догоджає чоловікові, а він ніяк не прощає зради (Шиян, Баланда, 1957, 177);

Щоб догодити Олі, я все оглядав (Коцюб., II, 1955, 360);

Догодила невістка свекрусі, по-хазяйськи постелила постіль (Горд., II, 1959, 221).

Джерело: Словник української мови (СУМ-11) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. догоджати — догоджа́ти дієслово недоконаного виду Орфографічний словник української мови
  2. догоджати — стелитися під ноги (до ніг) кому, чиїх; гнути (згинати) спину перед ким; гнутися в дугу перед ким. [Нартал:] Кубло гадюче! перед ворогами під ноги стеляться, мов поздихали, а перед братом сторчака стають і раді закусати! (Леся Українка, 4, 1976... Словник фразеологічних синонімів
  3. догоджати — ГОДИТИ, потрафляти, приподоблюватися, прислужуватися, упадати коло кого; (публіці) грати на публіку; п! ЗАПОБІГАТИ. Словник синонімів Караванського
  4. догоджати — -аю, -аєш, недок., догодити, -оджу, -одиш, док., кому. Робити що-небудь приємне, бажане, потрібне, щоб задовольнити кого-небудь або викликати чию-небудь прихильність. Великий тлумачний словник сучасної мови
  5. догоджати — догоджа́ти: ◊ догоджа́ти як ксьондз Ка́сьці намагатися догодити в найменших дрібницях (ср, ст) Лексикон львівський: поважно і на жарт
  6. догоджати — див. балувати; лестити; піддобрюватися Словник синонімів Вусика
  7. догоджати — ГОДИ́ТИ кому (задовольняти кого-небудь, роблячи приємне, потрібне, бажане), ДОГОДЖА́ТИ кому, ПРИПОДО́БЛЮВАТИСЯ кому і без додатка, діал., ПРИПОДОБЛЯ́ТИСЯ кому і без додатка, діал.; ПОТРАФЛЯ́ТИ кому, на кого, розм., ПОТРАПЛЯ́ТИ кому, розм. Словник синонімів української мови
  8. догоджати — Догоджа́ти, -джа́ю, -джа́єш кому Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
  9. догоджати — Догоджати (догожати), -джаю (-жаю), -джаєш (-жаєш) сов. в. догодити, -джу (-жу), -диш, гл. Угождать, угодить. Вернулось бурлацтво шляхті догожати. К. Досв. 25; Господь не може людім догодити: то дощу просять, то кажуть — багато вже. Камен. у. Словник української мови Грінченка