догулювати
ДОГУ́ЛЮВАТИ, юю, юєш, недок., ДОГУЛЯ́ТИ, я́ю, я́єш, док. Закінчувати гуляти (у 1-3 знач.); гуляти до певного часу.
На весіллі догулювали гості з останньої бригади, що, попоївши, танцювали до сьомого поту (Ю. Янов., II, 1958, 288);
// перех. Гуляючи, проводити той час, що залишився.
Діти догулювали останні дні. Треба було готуватись до школи (Коп., Сон. ранок, 1951, 112);
Пізно розходилися по домівках із школи батьки й матері, залишивши дітей своїх догулювати це надзвичайне у їхньому житті свято (Цюпа, Вічний вогонь, 1960, 38).
Джерело:
Словник української мови (СУМ-11)
на Slovnyk.me
Значення в інших словниках
- догулювати — догу́лювати дієслово недоконаного виду Орфографічний словник української мови
- догулювати — -юю, -юєш, недок., догуляти, -яю, -яєш, док. Закінчувати гуляти (у 1-3 знач.); гуляти до певного часу. || перех. Гуляючи, проводити той час, що залишився. Великий тлумачний словник сучасної мови
- догулювати — Догулювати, -люю, -єш сов. в. догуля́ти, -ля́ю, -єш, гл. Догуливать, догулять. Що у батька да й одна дочка, да не дали люде да догуляти, русою косою да домаяти. Грин. ІІІ. 122. Словник української мови Грінченка