додатковий

ДОДАТКО́ВИЙ, а, е.

1. Який є додатком (у 2 знач.) до чого-небудь.

Ланка одержала в додаткову оплату 900 пудів картоплі (Вол., Сади.., 1950, 106);

Варя Кочубей виливала з алюмінію ложки в неробочий час. Це додаткове навантаження вона взяла на себе добровільно (Ткач, Плем’я.., 1961, 46).

∆ Додаткова вартість, ек. — вартість, створювана працею найманого робітника зверх вартості робочої сили і безплатно привласнювана капіталістом.

У капіталістичному суспільстві, де панує приватна власність на засоби виробництва і метою виробництва є додаткова вартість, організація праці являє собою знаряддя експлуатації (Ком. Укр., 4, 1960, 37).

2. грам. Який виконує роль додатка (у 3 знач.).

Підрядним додатковим реченням називається таке, яке пояснює або заміняє додаток головного речення (Грам. укр. мови, II, 1957, 96).