додибувати
ДОДИ́БУВАТИ, ую, уєш, недок., ДОДИ́БАТИ, аю, аєш, док., розм. Насилу, з труднощами доходити, добиратися куди-небудь, до чого-небудь.
— А я ледве додибала до вашої хати (Шевч., 1, 1951, 320);
Данько зовсім знесилився, доки, спираючись на материне плече, додибав до саней (Гончар, Тавргя.., 1957, 425).
Джерело:
Словник української мови (СУМ-11)
на Slovnyk.me
Значення в інших словниках
- додибувати — доди́бувати дієслово недоконаного виду розм. Орфографічний словник української мови
- додибувати — Додибувати, -бую, -єш сов. в. додибати, -баю, -єш, гл. Доходить, дойти съ трудомъ. А я ледве додибала до вашої хати. Шевч. 112. Словник української мови Грінченка