документальний
ДОКУМЕНТА́ЛЬНИЙ, а, е. Який є документом (у 1 знач.).
Вони [листи] є документальним свідченням тісних органічних зв’язків визначного громадського діяча і письменника Михайла Павлика з прогресивними організаціями українців у Канаді (Літ. газ., 28.1 1958, 4);
// Який грунтується на документах (у 1 знач.).
В основу агітації повинно бути покладено цілковите обізнання з документальною стороною справи (Ленін, 9, 1949, 195);
За браком документальних даних зараз важко визначити, яких форм набирав критицизм Шевченка у ставленні його до Герцена в останні три роки життя (Рад. літ-во, 3, 1962, 82);
// Власт. документам (у 1 знач.), такий, як у документах.
Документальна переконливість.
Документа́льний фільм — фільм, який показує справжні факти, події.
Мені цікаво дивитися все: і художні, і документальні, і навіть науково-технічні фільми (Збан., Мор. чайка, 1959, 55).
Значення в інших словниках
- документальний — документа́льний прикметник Орфографічний словник української мови
- документальний — ДОКУМЕНТАЛЬНИЙ – ДОКУМЕНТОВАНИЙ Документальний. Який є документом; властивий документу; який грунтується на документах: документальні дані, документальні свідчення, документальна точність, документальний фільм, документальна кінематографія. Пох. Літературне слововживання
- документальний — [докумеинтал'нией] м. (на) -ному/-н'ім, мн. -н'і Орфоепічний словник української мови
- документальний — -а, -е. Який є документом (у 1 знач.). || Який ґрунтується на документах (у 1 знач.). || Власт. документам (у 1 знач.), такий, як у документах. Документальний фільм. Великий тлумачний словник сучасної мови
- документальний — документа́льний підтверджуваний письмовими доказами, документами; ¤ д. фільм – кінофільм, який створено зніманням дійсних подій. Словник іншомовних слів Мельничука
- документальний — Документа́льний, -на, -не Правописний словник Голоскевича (1929 р.)