домініон
ДОМІНІО́Н, у, ч. Самоврядна держава, що входить до складу Співдружності, очолюваної Великобританією; в минулому — колонія Великобританії.
Домініони мають свої парламенти, уряди, армії; вони самостійно ведуть зовнішні зносини з іншими країнами (Ек. геогр. заруб, країн, 1956, 80).
Джерело:
Словник української мови (СУМ-11)
на Slovnyk.me
Значення в інших словниках
- домініон — домініо́н іменник чоловічого роду Орфографічний словник української мови
- домініон — -у, ч., іст. Самоврядна держава, що входила до складу Співдружності, очолюваної Великою Британією; раніше – колонія Великої Британії. Великий тлумачний словник сучасної мови
- домініон — домініо́н (англ. dominion, від лат. dominium – володіння, влада) самоврядна частина колишньої Британської імперії. Термін «домініон» вийшов з ужитку в зв’язку з розпадом Британської імперії. Словник іншомовних слів Мельничука
- домініон — Найменування незалежних держав, цілковито самостійних у зовнішній та внутрішній політиці, які входять до складу Брит. Співдружності Націй і визнають главою держави брит. монарха. Універсальний словник-енциклопедія