1. Словник української мови в 11 томах

домітати

ДОМІТА́ТИ, а́ю, а́єш, недок., ДОМЕСТИ́, ету́, ете́ш, док., перех. і без додатка. Закінчувати мести що-небудь; мести до певної межі.

*Образно. Пролетів на білих гривастих конях січень, вже й лютий домітає з небесних засіків останні сніги (Цюпа, Грози.., 1961, 186).

Джерело: Словник української мови (СУМ-11) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. домітати — доміта́ти дієслово недоконаного виду Орфографічний словник української мови
  2. домітати — -аю, -аєш, недок., домести, -ету, -етеш, док., перех. і без додатка. Закінчувати мести що-небудь; мести до певної межі. Великий тлумачний словник сучасної мови
  3. домітати — див. доробляти Словник синонімів Вусика
  4. домітати — Домітати, -таю, -єш сов. в. домести, -мету, -теш, гл. Домотать, домести. Не домела до порога й кинула сміття серед хати. Словник української мови Грінченка