1. Словник української мови в 11 томах

допитувач

ДОПИ́ТУВАЧ, а, ч., рідко. Той, хто веде допит.

Ласточкін з цікавістю розглядав свого допитувача (Смолич, V, 1959, 682).

Джерело: Словник української мови (СУМ-11) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. допитувач — допи́тувач іменник чоловічого роду, істота рідко Орфографічний словник української мови
  2. допитувач — -а, ч., рідко. Той, хто веде допит. Великий тлумачний словник сучасної мови