дорожитися
ДОРОЖИ́ТИСЯ, жу́ся, жи́шся, недок., розм.
1. Вимагати за що-небудь високу плату.
[Швачка:] От вередує над старим, бо знає, що більше візьме той, хто дорожиться (Л. Укр., II, 1951, 190);
Дід Дягіль критичним оком окинув повалену огорожу. — Домовились? — Не по кишені майстри, дорожаться дуже (Збан., Малин. дзвін, 1958, 59).
2. ким, чим. Те саме, що дорожи́ти.
— А ти думала, нами дуже дорожаться? — покійно спитала та. — Я давно тобі казала, що ми гарні, поки нужні [потрібні] (Мирний, III, 1954, 234);
— Тільки ви, пане Славку, так не дорожіться собою. Адже я знаю дуже добре, що ви тепер ні над чим не працюєте (Март., Тв., 1954, 272);
Йому солоно приходиться з збиранням грошей, того він так ними й дорожиться (Л. Укр., V, 1956, 171).
Джерело:
Словник української мови (СУМ-11)
на Slovnyk.me
Значення в інших словниках
- дорожитися — дорожи́тися дієслово недоконаного виду розм. Орфографічний словник української мови
- дорожитися — -жуся, -жишся, недок., розм. 1》 Вимагати за що-небудь високу плату. 2》 ким, чим. Те саме, що дорожити. Великий тлумачний словник сучасної мови
- дорожитися — ДОРОЖИ́ТИ ким, чим (надавати великого значення, боятися втратити), ЦІНУВА́ТИ кого, що, ЦІНИ́ТИ кого, що, ДОРОЖИ́ТИСЯ розм. Поки була в нього Єля, діти, було родинне вогнище — він дорожив своїм майном і домом (З. Словник синонімів української мови
- дорожитися — Дорожитися, -жуся, -жишся гл. Дорожиться, дорого запрашивать. Грин. II. 333. Будьте ласкаві, не дорожіться: адже ж і горілка відрами дешевша, як квартами. Стор. І. 240. Словник української мови Грінченка