дорікати
ДОРІКА́ТИ, а́ю, а́єш, недок., ДОРЕКТИ́, ечу́, ече́ш; мин. ч. дорі́к, дорекла́, ло́; док., неперех., кому, розм., рідко перех. і без додатка.
1. Виражати своє незадоволення з приводу чого-небудь, звинувачувати когось у чому-небудь.
Дорікав горщик чавунові, що чорний; аж гульк — і сам у сажі (Укр.. присл.., 1955, 217);
— Чого се ти усе думаєш?.. — дорікає його Варка (Вовчок, І, 1955, 170);
Ахмет зиркнув на двері халупки, гукнув Гусейна і дорікав хлопцеві за неприпустиме поводження з чужинцем (Досв., Гюлле, 1961, 83);
Тепер Тася нервово ходила по кімнаті з папірцем у руках і цілком слушно дорікала матері (Дмит., Розлука, 1957, 112).
2. чим. Ставити що-небудь у докір комусь,
— Ет, реп’яхами дорікаєш! — Сказав Бровко (Гл., Вибр., 1957, 152);
Вона може легко виділити свою садибу з їхньої і житиме на окремому господарстві, аніж має їсти їхній гіркий мед, яким її люди вже й так дорікають (Кучер, Прощай.., 1957, 342).
Значення в інших словниках
- дорікати — доріка́ти дієслово недоконаного виду рідко Орфографічний словник української мови
- дорікати — Корити, гризти, ДОКОРЯТИ, картати, вичитувати, бештати, пробирати, жм. вибивати очі, випікати очі чим, цвікати <�в очі>; (перелічуючи прогріхи) виказувати, виговорювати. Словник синонімів Караванського
- дорікати — -аю, -аєш, недок., доректи, -ечу, -ечеш; мин. ч. дорік, дорекла, дорекло; док., неперех., кому, розм., рідко перех. і без додатка. 1》 Виражати своє невдоволення з приводу чого-небудь, звинувачувати когось у чому-небудь. 2》 чим. Ставити що-небудь у докір комусь. Великий тлумачний словник сучасної мови
- дорікати — Дорікає горщик чавунові, що чорт аж гульк — і сам у сажі. Жарт про брудний посуд. Приповідки або українсько-народня філософія
- дорікати — I бештати, виговорювати, виказувати, вимовляти, вичитувати, відчитувати, ганити, гризти, дозоляти, докоряти, журити, завзятися (на кого), заїдати, золити, зудіти, картати, корити, лаяти, накидатися, нападатися, напосідатися, пиляти, під'їдати... Словник синонімів Вусика
- дорікати — ДОКОРЯ́ТИ кому, розм. кого (виражати своє незадоволення комусь з певного приводу, звинувачувати когось у чомусь), ДОРІКА́ТИ, ЗАКИДА́ТИ кому що, КОРИ́ТИ кого, КАРТА́ТИ кого, ГА́НИТИ кого, ВИГОВО́РЮВАТИ кому, ВІДЧИ́ТУВАТИ кого, ВИЧИ́ТУВАТИ... Словник синонімів української мови
- дорікати — Доріка́ти, -ка́ю, -ка́єш кому; див. доректи́ Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
- дорікати — Дорікати, -каю, -єш, одн. в. дорікнути, -ну, -неш сов. в. дорікти, -речу, -чеш, гл. Укорять, укорить, упрекать, упрекнуть. З світу Божого жене, дорікає, що я батькова дочка. МВ. І. 123. Дорік парубок гірко. Федьк. Мені за вас люде дорікають. Мнж. 104. Словник української мови Грінченка