дослужувати
ДОСЛУ́ЖУВАТИ, ую, уєш, недок., ДОСЛУЖИ́ТИ, служу́, слу́жиш, док., перех. і неперех. Перебувати на службі відрізок часу, що залишився до визначеного строку.
— Ой, я тут, бо ще зозуля не кукала, ще я не дослужив рік (Калин, Закарп. казки, 1955, 199);
Йому лишилося ще дослужити кілька літ до пенсії (Фр., VII, 1951, 372);
// перев. док. Вибути встановлений строк на службі.
Став він служити, стало те лоша поправлятися, така з його путня коняка вийшла! Оце, думає, дослужу та й поїду (Укр.. казки, легенди.., 1957, 167).
Джерело:
Словник української мови (СУМ-11)
на Slovnyk.me
Значення в інших словниках
- дослужувати — дослу́жувати дієслово недоконаного виду Орфографічний словник української мови
- дослужувати — -ую, -уєш, недок., дослужити, -служу, -служиш, док., перех. і неперех. Перебувати на службі відтинок часу, що залишився до визначеного строку. || перев. док. Вибути встановлений строк на службі. Великий тлумачний словник сучасної мови
- дослужувати — Дослужувати, -жую, -єш сов. в. дослужити, -жу, -жиш, гл. Дослуживать, дослужить. Дослужу місяця та й піду додому. Васильк. у. Словник української мови Грінченка