1. Словник української мови в 11 томах

дощовий

ДОЩОВИ́Й, а́, е́.

1. Прикм. до дощ.

Між двома шпичастими горами було видно провалля, промите дощовою водою (Н.-Лев., II, 1956, 382);

Вдарили в шибки рясні дощові краплини (Шиян, Баланда, 1957, 61);

// Який складається з краплин дощу; який несе дощ.

Серед непроглядного мороку ночі, густого дощового туману чулося тільки чвиркання води з-під ступні (Мирний, III, 1954, 391);

Вклонюсь: весні, … дощовій хмарі, грому весняному, живій грозі, яку я так люблю (Гонч., Вибр., 1959, 50);

// Який утворився з дощу.

Річки дощовії снувалися, Старий Дніпр шумів, гомонів (Метл. і Кост., Тв., 1906, 23);

Потроху западає тиша, тільки шумить і вирує в яру дощовий потік (Ю. Янов., І, 1958, 596).

2. Багатий дощами.

Марою насунулась ніч дощова, А завтра знов сонце загляне в віконце (Л. Укр., І, 1951, 157);

Осінь була дощова, холодна, вітряна (Хижняк, Тамара, 1959, 197).

3. Який захищає від дощу.

Гайовий надів чоботи, а поверх піджака дощового кобеняка (Вишня, І, 1956, 387).

Джерело: Словник української мови (СУМ-11) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. дощовий — весна дощова чи дощовита? Дехто з мовців чітко не розрізняє функцій прикметників дощовий і дощовитий. Дощовий є відносним прикметником до іменника дощ, російський відповідник його – дождевой. «Уроки державної мови» з газети «Хрещатик»
  2. дощовий — дощови́й прикметник Орфографічний словник української мови
  3. дощовий — -а, -е. 1》 Прикм. до дощ. || Який складається з краплин дощу; який несе дощ. || Який утворився з дощу. 2》 Багатий дощами. 3》 Який захищає від дощу. Великий тлумачний словник сучасної мови
  4. дощовий — ДОЩОВИ́Й (з дощем; багатий дощами), ДОЩОВИ́ТИЙ, МО́КРИЙ розм., СИРИ́Й розм. Була мокра, дощова неділя (І. Ле); Літо дощове, залило понизов'я, на березі виступила вода (К. Гордієнко); Світанок над Печерськом настав — ясний після дощовитої осінньої ночі (Ю. Словник синонімів української мови
  5. дощовий — Доще́вий або дощови́й, -ва́, -ве́ дощови́й, -ва́, -ве́ Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
  6. дощовий — Дощовий, -а, -е 1) Дождевой. За хмарами дощовими горить, сяє ясне сонечко. К. Досв. 181. Заміж іти — не дощову годину перестоять. Ном. № 8851. А як стане дощик накрапати, то знай, що твоя жінка дощовою росою умивається. Рудч. Ск. II. 102. 2) Дождливый. Словник української мови Грінченка