дощовий
ДОЩОВИ́Й (з дощем; багатий дощами), ДОЩОВИ́ТИЙ, МО́КРИЙ розм., СИРИ́Й розм. Була мокра, дощова неділя (І. Ле); Літо дощове, залило понизов'я, на березі виступила вода (К. Гордієнко); Світанок над Печерськом настав — ясний після дощовитої осінньої ночі (Ю. Смолич); Мабуть, у мокре літо родивсь, що такий високий виріс (приказка).
Джерело:
Словник синонімів української мови
на Slovnyk.me
Значення в інших словниках
- дощовий — весна дощова чи дощовита? Дехто з мовців чітко не розрізняє функцій прикметників дощовий і дощовитий. Дощовий є відносним прикметником до іменника дощ, російський відповідник його – дождевой. «Уроки державної мови» з газети «Хрещатик»
- дощовий — дощови́й прикметник Орфографічний словник української мови
- дощовий — -а, -е. 1》 Прикм. до дощ. || Який складається з краплин дощу; який несе дощ. || Який утворився з дощу. 2》 Багатий дощами. 3》 Який захищає від дощу. Великий тлумачний словник сучасної мови
- дощовий — Доще́вий або дощови́й, -ва́, -ве́ дощови́й, -ва́, -ве́ Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
- дощовий — ДОЩОВИ́Й, а́, е́. 1. Прикм. до дощ. Між двома шпичастими горами було видно провалля, промите дощовою водою (Н.-Лев., II, 1956, 382); Вдарили в шибки рясні дощові краплини (Шиян, Баланда, 1957, 61); // Який складається з краплин дощу; який несе дощ. Словник української мови в 11 томах
- дощовий — Дощовий, -а, -е 1) Дождевой. За хмарами дощовими горить, сяє ясне сонечко. К. Досв. 181. Заміж іти — не дощову годину перестоять. Ном. № 8851. А як стане дощик накрапати, то знай, що твоя жінка дощовою росою умивається. Рудч. Ск. II. 102. 2) Дождливый. Словник української мови Грінченка