1. Словник синонімів української мови

дощити

ІТИ́ (ЙТИ) (про дощ, сніг), ПА́ДАТИ, ВИПАДА́ТИ (час від часу); ПОРОШИ́ТИ, МОТРОШИ́ТИ розм. (перев. про сніг); ДОЩИ́ТИ розм. (про дощ — безперервно); РОСИ́ТИ, ДРІБНИ́ТИ розм., ДРОБИ́ТИ рідше (дрібними краплями); ВАЛИ́ТИ, СИ́ПАТИ, ЛІПИ́ТИ розм. (про великий, густий сніг). — Док.: піти́, ви́пасти. Діло було в березні. Ішов сніг, град і дощ (Ю. Яновський); Лапатий пада сніг (М. Рильський); Сніжок випадає святковий (М. Нагнибіда); В засліплені шибки порошив сухий сніг (І. Ле); Почало мотрошити сніжком (Панас Мирний); Давно пора дощам дощити і виснути сивим туманам (І. Муратов); Василь одягав дощовик, бо зранку росив трошки дощик (Ірина Вільде); Дощ дрібнить крізь синє сито. Мов сівач, поволі йде (М. Стельмах); — Може б ми взагалі рушили звідси, — сказав Нестор, — дощ лиш дробить (О. Кобилянська); Надворі валив сніг і мчав густий поземок (З. Тулуб); Сипле, сипле, сипле сніг, З неба сірої безодні Міріадами летять Ті метелики холодні (І. Франко); Ліпив мокрий сніг, припорошуючи білим конячі спини (Григір Тютюнник)

Джерело: Словник синонімів української мови на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. дощити — дощи́ти дієслово недоконаного виду безос., розм. Орфографічний словник української мови
  2. дощити — -щить, недок., безос., розм. Падати, йти (про дощ). Великий тлумачний словник сучасної мови
  3. дощити — Дощи́ти, -щи́ть, -щи́ло Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
  4. дощити — ДОЩИ́ТИ, щи́ть, недок., безос., розм. Падати, йти (про дощ). З віконця гляну — лишенько та й годі, хоч би мороз — та ні — усе дощить… (Мур., Багаття, 1940, 59); Де вулиці були немощені, того літа можна було теж досить вільно ходити, бо давненько не дощило (Ільч., Козацьк. роду.., 1958, 535). Словник української мови в 11 томах