1. Словник української мови в 11 томах

дразливий

ДРАЗЛИ́ВИЙ, а, е.

1. Який перебуває в стані нервового збудження; який швидко роздратовується, сердиться; дратівливий.

Євгеній був нервовий і дразливий (Фр., X, 1954, 202);

Оксен ішов селом, дразливий і гнівний (Тют., Вир, 1960, 27);

Юля стала раптом мовчазною, дразливою (Іваничук, На краю.., 1960, 65).

2. Який викликає роздратування, неприємно вражає.

Дразлива для обох жінок тема була.. багата різними комбінаціями (Кобр., Вибр., 1954, 107);

Дразливий спокій лежав на її байдужій, по-хлоп’ячому пущеній лінії плечей (Тудор, Вибр., 1949, 307).

Джерело: Словник української мови (СУМ-11) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. дразливий — дразли́вий прикметник Орфографічний словник української мови
  2. дразливий — (нервовий) ДРАТІВЛИВИЙ; (який дратує) ДРАЖЛИВИЙ, вразливий. Словник синонімів Караванського
  3. дразливий — -а, -е. 1》 Який перебуває в стані нервового збудження; який швидко роздратовується, сердиться; дратівливий. 2》 Який викликає роздратування, неприємно вражає. Великий тлумачний словник сучасної мови
  4. дразливий — ДРАТІВЛИ́ВИЙ (який швидко роздратовується, збуджується), ДРАЖЛИ́ВИЙ, ДРАЗЛИ́ВИЙ, ПОДРА́ЗЛИВИЙ, ДРАТЛИ́ВИЙ. Вона змарніла, стала дратівливою, нетерплячою (А. Хорунжий); (Круста:) Страх як псує хвороба вдачу людську!... Словник синонімів української мови