драматичний
ДРАМАТИ́ЧНИЙ, а, е.
1. Прикм. до дра́ма 1, 2.
Ми маємо на меті видати літературний збірник (поезії, новели, повісті, драматичні твори) (Коцюб., III, 1956, 239);
Вокальне, драматичне й хореографічне мистецтво українських кріпосних артистів відзначалося великою майстерністю (Укр. клас. опера, 1957, 60).
Драмати́чний гурто́к — гурток театральної самодіяльності, любителів сценічного мистецтва.
Таня й Оксана організували драматичний гурток, до них пристав і Тарас Тополя, який виявився завзятим аматором (Бойч., Молодість, 1949, 305).
2. Сповнений драматизму.
Новелісти переважно зосереджували увагу на драматичних конфліктах, в яких знедолений герой здебільшого гинув (Рад. літ-во, 2, 1958, 18);
Вона [література] була на боці прогресу і тоді, коли підтримала Любов Ярову в драматичному моменті й життя (Талант.., 1958, 164).
3. Розрахований на певний ефект; штучний, роблений.
Драматична поза.
4. муз. Сильний, різкий щодо тембру, на відміну від ліричного (про голос співака або співачки).
Драматичний тенор; Драматичне сопрано.
Значення в інших словниках
- драматичний — драмати́чний прикметник Орфографічний словник української мови
- драматичний — ДРАМАТИЧНИЙ – ДРАМАТУРГІЧНИЙ – ДРАМАТИЗОВАНИЙ Драматичний. 1. Який стосується драми як роду літератури чи окремого жанру; пов’язаний з драмою. Вж. зі сл. Літературне слововживання
- драматичний — [драматичнией] м. (на) -ному/ -н'ім, мн. -н'і Орфоепічний словник української мови
- драматичний — -а, -е. 1》 Прикм. до драма 1), 2). 2》 Сповнений драматизму. 3》 Розрахований на певний ефект; штучний, роблений. Драматична поза. 4》 муз. Сильний, різкий щодо тембру, на відміну від ліричного (про голос співака або співачки). Великий тлумачний словник сучасної мови
- драматичний — НАПРУ́ЖЕНИЙ (про розвиток дії, час, певний момент — який досяг максимального напруження, ставши винятково складним, скрутним); ЗАГО́СТРЕНИЙ, ГО́СТРИЙ підсил. (перев. Словник синонімів української мови
- драматичний — Драмати́чний, -на, -не Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
- драматичний — Драматичний, -а, -е Драматическій. Словник української мови Грінченка