1. Словник української мови в 11 томах

драний

ДРА́НИЙ, а, е.

1. Порваний, протертий, зношений (про одяг, взуття і т. ін.).

Вивели Марину в драній рядняній сорочці з зав’язаними на спині рукавами (Мирний, IV, 1955, 235);

Бондаренко мовчки місив сніг ногами в драних чоботях (Головко, II, 1957, 297).

2. З діркою або дірками; продірявлений.

— Та покинь отого глиняника! — сказав Карпо і хотів одняти од неї драного горшка (Н.-Лев., II, 1956, 272);

Дід Ялисей жив самотньо в старій драній хаті аж на краю села (Чаб., Стоїть явір.., 1959, 40).

Джерело: Словник української мови (СУМ-11) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. драний — (про зношений одяг) подертий, порваний, діал. дрантивий. Словник синонімів Полюги
  2. драний — дра́ний прикметник Орфографічний словник української мови
  3. драний — (одяг) подертий, рваний, зношений, дрантивий; (дзбан) дірявий, продірявлений, з дірками. Словник синонімів Караванського
  4. драний — [дранией] м. (на) -ному/-н'ім, мн. -н'і Орфоепічний словник української мови
  5. драний — -а, -е. 1》 Порваний, протертий, зношений (про одяг, взуття і т. ін.). 2》 З діркою або дірками; продірявлений. Великий тлумачний словник сучасної мови
  6. драний — I драненький, дранісінький, дрантливий, дрантюх, дрануватий, зношений, обдертий, обдертюх, обідранець, обідраний, обстріпаний, обтріпаний, обшарпанець, обшарпаний, латаний, латаний-перелатаний, подертий, подраний, пообдираний, порваний, потріпаний... Словник синонімів Вусика
  7. драний — як (дра́ний (діря́вий)) чо́біт, зі сл. дурни́й. Дуже, надзвичайно. — Ото я дурний як чобіт,— воркотів сам до себе Іван, сидячи знов з люлькою в зубах на лавочці (І. Фразеологічний словник української мови
  8. драний — ДІРЯ́ВИЙ (з діркою, з дірками), ДІРЧА́СТИЙ, ДІРЧА́ТИЙ, ДРА́НИЙ розм., ДІРКУВА́ТИЙ розм., ДІРЧА́ВИЙ розм., ДІРКА́ТИЙ розм. Дірявого мішка не наповниш (прислів'я); Дірчасте листя; — Цинкове відро у мене зовсім зносилося. Дірчате було, як решето (І. Словник синонімів української мови
  9. драний — Дра́ний, -на, -не Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
  10. драний — Драний, -а, -е 1) Драный, порванный, въ дырахъ. Пізнають хлопці і в драній сорочці. Ном. № 11245. Шинкарочко молода! Повірь меду й вина. Не повірю, не продам, бо на тобі каптан дран. Чуб. V. 201. 2) Ободранный, облупленный. Я коза ярая, пів бока драная, пів бока луплена. Ном. № 9267. Словник української мови Грінченка