1. Словник української мови в 11 томах

драння

ДРА́ННЯ, я, с.

1. розм. Дія за знач. дра́ти.

2. діал. Дрантя (у 1 знач.).

І ходить [село Будище] не в дранні, і не бідує (Турч., Земле моя.., 1961, 12).

Джерело: Словник української мови (СУМ-11) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. драння — дра́ння іменник середнього роду дра́ння́ іменник середнього роду Орфографічний словник української мови
  2. драння — -я, с. 1》 розм. Дія за знач. драти. 2》 діал. Дрантя (у 1 знач.). Великий тлумачний словник сучасної мови
  3. драння — ЛАХМІ́ТТЯ (старий, подертий одяг), РУ́Б'Я, ДРА́НТЯ, ЛА́ТИ мн., РА́М'Я, РА́МТЯ рідше, РИ́ЗЗЯ рідше, ЛА́ХИ мн., розм., ЛА́ХМАНИ́ мн., розм., ЛАХМА́ННЯ розм., ЛАХМАНИ́НА розм., ДРА́НКА розм., РЯДЮ́ГА розм., ХЛАМІ́ТТЯ розм., ШМА́ТТЯ розм., ГАНЧІ́РКА зневажл. Словник синонімів української мови
  4. драння — Драння́, -ня́ с. соб. Лохмотья. Чуб. V. 1092. Словник української мови Грінченка