1. Словник української мови в 11 томах

дратун

ДРАТУ́Н, а́, ч., розм. Той, хто дратує кого-небудь.

А Тінь за ним женеться, Мов ловить дратуна свого (Гл., Вибр., 1957, 190).

Джерело: Словник української мови (СУМ-11) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. дратун — драту́н іменник чоловічого роду, істота розм. Орфографічний словник української мови
  2. дратун — -а, ч., розм. Той, хто дратує кого-небудь. Великий тлумачний словник сучасної мови