дробовий
ДРОБОВИ́Й, а́, е́.
1. Признач. для стрільби дробом (у 1 знач.).
Дробова рушниця.
2. мат. Який складається а дробу або містить у собі дріб (у 3 знач.).
Числова величина алгебраїчного дробу може бути числом цілим і дробовим, додатним і від’ємним, а також і нулем (Алг., І, 1956, 69);
Розмінна монета появляється поряд із золотом для виплати дробових частин найдрібнішої із золотих монет.. (Маркс, Капітал, т. І, кн. І, 1952, 129).
∆ Дробові́ числі́вники, грам. — числівники для позначення дробів.
На кількісне визначення частини того, що показує іменник, виступають дробові числівники (Курс сучасної укр. літ. мови, І, 1951, 312).
Джерело:
Словник української мови (СУМ-11)
на Slovnyk.me
Значення в інших словниках
- дробовий — дробови́й прикметник Орфографічний словник української мови
- дробовий — -а, -е. 1》 Признач. для стрільби дробом (у 1 знач.). Дробова рушниця. 2》 мат. Який складається з дробу чи містить дріб (у 3 знач.). Дробове число — дріб, у якому числівник дробу (ціле число) не ділиться без остачі на знаменник (теж ціле число). Великий тлумачний словник сучасної мови
- дробовий — Дробови́й, -ва́, -ве́ Правописний словник Голоскевича (1929 р.)