1. Словник української мови в 11 томах

дробовик

ДРОБОВИ́К, а́, ч. Мисливська рушниця для стрільби дробом (у 1 знач.).

[Звізденко:] Стріляв і я колись. На диких качок більше, з дробовика (Мик., І, 1957, 246);

У вітряну ніч, в листопадову стужу озброєні дробовиками багачі вивели його за село (Гончар, Таврія.., 1957, 9).

Джерело: Словник української мови (СУМ-11) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. дробовик — дробови́к іменник чоловічого роду Орфографічний словник української мови
  2. дробовик — -а, ч. Мисливська рушниця для стрільби дробом (у 1 знач.). Великий тлумачний словник сучасної мови