дробовик
дробови́к
-а, ч.
Мисливська рушниця для стрільби дробом (у 1 знач.).
Джерело:
Великий тлумачний словник сучасної української мови
на Slovnyk.me
Значення в інших словниках
- дробовик — дробови́к іменник чоловічого роду Орфографічний словник української мови
- дробовик — ДРОБОВИ́К, а́, ч. Мисливська рушниця для стрільби дробом (у 1 знач.). [Звізденко:] Стріляв і я колись. На диких качок більше, з дробовика (Мик., І, 1957, 246); У вітряну ніч, в листопадову стужу озброєні дробовиками багачі вивели його за село (Гончар, Таврія.., 1957, 9). Словник української мови в 11 томах