1. Словник української мови в 11 томах

дрова

ДРО́ВА, дров, мн. Розпиляні, розколоті, розрубані на поліна дерева, що використовуються на паливо.

У нас у грубці дрова І палають, і тріщать (Щог., Поезії, 1958, 187);

Він порався з товстим гіллям хутко, навкруги летіли тріски, швидко росла велика купа дров (Донч., II, 1956, 9);

*У порівн. Правда, він на лице хороший, тільки дурне таке, як дрова… (Вовчок, І, 1955, 377).

◊ Наруба́ти (налама́ти) дров — допустити багато значних помилок.

— Ну, то як, товариші-громадяни? — шкірився він. — Чи ж не я вам казав? Закон є закон. Нарубали ви з вашим Берником дров? (Мур., Бук. повість, 1959, 217);

Ні в дро́ва, ні в трі́ски — невлад, не до речі.

Не перевелись ще люди, у котрих слово українське не на те тільки є, щоб молоти ні в дрова, ні в тріски, що на язик навернеться (Фр., XVI, 1955, 139).

Джерело: Словник української мови (СУМ-11) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. дрова — дро́ва множинний іменник Орфографічний словник української мови
  2. дрова — [дрова] дроў, д. дровам Орфоепічний словник української мови
  3. дрова — дров, мн. Розпиляні, розколоті, розрубані на поліна дерева, що використовуються на паливо. Наламати дров — допустити багато значних помилок. Великий тлумачний словник сучасної мови
  4. дрова — В ліс дров не носять. Нагадують, щоб не приносили щось непотрібне. У вас дрова рубають, а у нас тріски падуть. Ви робите діло, а ми маємо від нього неприємності. У нас дрова рубають, а у вас тріски падуть. Ми робимо діло, а ви маєте від нього неприємності. Приповідки або українсько-народня філософія
  5. дрова — Дров, мн. 1. Проблеми. ◇ Наламати дров — наробити дурниць, потрапити в халепу. Да, наламав ти дров, але треба думати, як виплутатись із цієї ситуації. 2. присудк. сл. Безнадійна ситуація, кінець. Але говорити з ним на якісь теми — це були повні дрова (А. Словник сучасного українського сленгу
  6. дрова — 1. дров, мн.; крим., мол. Сірники. ПСУМС, 23; СЖЗ, 37; ЯБМ, 1, 291. 2. у знач. вигуку, мол. Кінець, крах. ПСУМС, 23. Словник жарґонної лексики української мови
  7. дрова — налама́ти (наруба́ти) дров / лама́ти дро́ва. Повестися необдумано, допустити багато помилок, завдати шкоди. — Вони дійсно там наламали дров, .. Силою дітей заганяли до школи (Ю. Збанацький); — Нарубав ти дров, Мостовий, у цих питаннях (М. Фразеологічний словник української мови
  8. дрова — Дро́ва, дров, дро́вам Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
  9. дрова — Дрова, дрів и дров с. мн. Дрова. У пеклі все тепло, а пойди в рай, то й дровами дбай. Ном. № 200. ум. дрівця. Рудч. Ск. II. 7. А ну, синку, роскидаймо хлівець та нарубаймо дрівець. Ном. № 10289. Василь на всі празники нарублює дрівець. Кв. II. 160. Словник української мови Грінченка