дроворуб
ДРОВОРУ́Б, а, ч. Той, хто займається рубанням лісу на дрова.
Повалились люди, неначе тріски полетіли під сокирою зручного, жвавого дроворуба (Н.-Лев., IV, 1956, 33);
Увечері повернулися з роботи дроворуби (Донч., III, 1956, 290).
Джерело:
Словник української мови (СУМ-11)
на Slovnyk.me