1. Словник української мови в 11 томах

дровник

ДРОВНИ́К, а́, ч., розм. Приміщення для дров.

Чолов’яга порався коло дровника, беручи поліно за поліном і кладучи під сокиру (Чендей, Поєдинок, 1962, 105).

Джерело: Словник української мови (СУМ-11) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. дровник — дровни́к іменник чоловічого роду розм. Орфографічний словник української мови
  2. дровник — -а, ч., розм. Приміщення для дров. Великий тлумачний словник сучасної мови
  3. дровник — див. дровітня Словник синонімів Вусика
  4. дровник — Дровник, -ка м. Дровянной сарай. Словник української мови Грінченка