1. Словник української мови в 11 томах

друкарка

ДРУКА́РКА, и, ж. Жінка, що друкує на друкарській машинці.

Дріботливе стукання друкарок чути було ще на вулиці в розчинені вікна (Ле, Міжгір’я, 1953, 380);

Зараз Віра працювала друкаркою в одному з відділів управління заводу (Руд., Вітер.., 1958, 31).

Джерело: Словник української мови (СУМ-11) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. друкарка — друка́рка іменник жіночого роду, істота Орфографічний словник української мови
  2. друкарка — -и, ж. Жінка, що друкує на друкарській машинці. Великий тлумачний словник сучасної мови
  3. друкарка — ДРУКА́РКА, МАШИНІ́СТКА розм., ДРУКА́РНИЦЯ заст. — Можливо, я мислю, як людина, закохана в свою науку. Але й ці дівчата, очевидно, не байдужі до неї. Інакше вони пішли б працювати друкарками, рахівниками, секретарками (Ю. Словник синонімів української мови
  4. друкарка — Друка́рка, -рки, -рці; -ка́рки, -ка́рок Правописний словник Голоскевича (1929 р.)