друкарка
ДРУКА́РКА, МАШИНІ́СТКА розм., ДРУКА́РНИЦЯ заст. — Можливо, я мислю, як людина, закохана в свою науку. Але й ці дівчата, очевидно, не байдужі до неї. Інакше вони пішли б працювати друкарками, рахівниками, секретарками (Ю. Шовкопляс); У канцелярії за столами сиділи й шкрябали перами писарі, навіть на машинці стукотіла одна машиністка (А. Головко).
Джерело:
Словник синонімів української мови
на Slovnyk.me
Значення в інших словниках
- друкарка — друка́рка іменник жіночого роду, істота Орфографічний словник української мови
- друкарка — -и, ж. Жінка, що друкує на друкарській машинці. Великий тлумачний словник сучасної мови
- друкарка — Друка́рка, -рки, -рці; -ка́рки, -ка́рок Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
- друкарка — ДРУКА́РКА, и, ж. Жінка, що друкує на друкарській машинці. Дріботливе стукання друкарок чути було ще на вулиці в розчинені вікна (Ле, Міжгір’я, 1953, 380); Зараз Віра працювала друкаркою в одному з відділів управління заводу (Руд., Вітер.., 1958, 31). Словник української мови в 11 томах