друзяка

ДО́БРИЙ ім., ДОБРЯ́К розм., ДОБРЯ́ГА розм., ДОБРЯ́КА розм. рідше, ДО́БРА ДУША́ розм., ДРУЗЯ́КА фам., ДОБРЯЧО́К ірон., М'ЯКУ́ШКА ірон., зневажл. З добрим поживеш — добро переймеш, а з лихим зійдешся, — того й наберешся (прислів'я); — Білограй добряк. Компанійський, щедрий чоловік (Ю. Мушкетик); Щоб добряга Друзь був кому відмовив — такого ще не траплялося (Ю. Шовкопляс); — Її чоловік — се старий добряка, що завсіди частує чим-небудь (Марко Вовчок); — Самі тут будемо. Як трапиться добра душа, то зогріє й нагодує (Григорій Тютюнник); Молодий (хлопець), друзяка, роботящий, смирний, неп'ющий (Г. Квітка-Основ'яненко); — Від цього благополучного добрячка можна сподіватися першої-ліпшої каверзи (І. Муратов); Не слухають вони матері.., а батька (м'якушку) і поготів, бо баба булаву носила, а батько плахту (Ганна Барвінок).

ДРУГ (людина, зв'язана з ким-небудь довірою, відданістю, спільними поглядами, переконаннями, на яку можна в усьому покластися), БРАТ розм., ДРУЗЯ́КА розм.; ДРУЖИ́ЩЕ розм. (у звертанні); КУНА́К (у кавказьких горців); ПОБРАТИ́М, КАМРА́Т діал. (перев. у боротьбі, боях); ПРИ́ЯТЕЛЬ, ДРУЖО́К розм., КУМ розм., КУМПА́Н діал. (людина, з якою склалися добрі, але не надто близькі стосунки). Можна вибрать друга і по духу брата. Та не можна рідну матір вибирати (В. Симоненко); Всі — вірні друзяки, що тайни не зрадять, Бо всі тут немов побратими (А. Кримський); — Давай, мабуть, лягати спати, дружище! А то мені треба вставати рано (А. Головко); Елдар сидів, зацьковано позираючи то на Тимка, то на двох босяків під грубкою. Він відчував, що ті люди недоброзичливо настроєні до його кунака, але не знав, як захистити його (Григорій Тютюнник); Я співаю, а мій камрат Саданюк сміється з мене (Словник Б. Грінченка); Для приятеля нового не цурайся старого (прислів'я); — А в мене є дружок. Теж вірші пише... — Дружок чи друг? — Друг! — гаряче ствердив Марат. — Справжній друг (С. Журахович); — Гей, куме! — гукає Хома до Романа Блаженка. — Ходіть-но до мене персиків їсти (О. Гончар); (Матрона:) Недурно то я стою в церкві та очі видивлюю, де то мій чоловік, а він ту з кумпаном (І. Франко). — Пор. 1. по́друга, 1. това́риш.

Джерело: Словник синонімів української мови на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. друзяка — друзя́ка іменник чоловічого роду, істота розм. Орфографічний словник української мови
  2. друзяка — -и, ч., розм. 1》 Те саме, що друг 1). 2》 рідко. Лагідна, добра, слухняна, зговірлива людина. Великий тлумачний словник сучасної мови
  3. друзяка — див. друг Словник чужослів Павло Штепа
  4. друзяка — див. друг Словник синонімів Вусика
  5. друзяка — Друзя́ка, -ки, -ці; -зя́ки, -зя́к Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
  6. друзяка — ДРУЗЯ́КА, и, ч., розм. 1. Те саме, що друг 1. Приємно знати, що.. ось тут близько тебе є щирий друзяка (Фр., III, 1950, 259); І двірники, й буфетчики, і швачки, і солдати, — вже й не кажу про покриток, селян, тих кріпаків нещасних... Словник української мови в 11 томах
  7. друзяка — Друзяка, -ки м. Другъ, пріятель, услужливый. Що, як би таких друзяк приплыло хоч дві чайки до Кермана, як я пропадав там у неволі? К. ЧР. 7. Є ви товариші, друзяки? Собаки, а не товариші. Мир. ХРВ. 276 Парень молодий, друзяка, роботящий, смирний, не п'ющий і вже ні з ким не залається. Кв. І. 167. Словник української мови Грінченка