дрюччя
ДРЮ́ЧЧЯ, я, с. Збірн. до дрюк.
Здригнулися комишники, побачивши побитих товаришів, і кинулися навтьоки, підставляючи спини під чумацьке дрюччя (Коцюб., І, 1955, 185);
З дзенькотом-брязкотом посипались вікна, дрюччям висаджено двері, темна хвиля турбаївського гніву ринула у панські покої (Гончар, Таврія.., 1957, 133);
*У порівн. Увесь [коник] зелений, ноги як дрюччя (Гр., Без хліба, 1958, 61).
Джерело:
Словник української мови (СУМ-11)
на Slovnyk.me
Значення в інших словниках
- дрюччя — дрю́ччя іменник середнього роду Орфографічний словник української мови
- дрюччя — -я, с. Збірн. до дрюк. Великий тлумачний словник сучасної мови
- дрюччя — ПАЛІ́ЧЧЯ (збірн. до па́лиця), ДРЮ́ЧЧЯ, ЛОМА́ЧЧЯ, ПАТИ́ЧЧЯ діал. На дні зарослої травою, закиданої перегнилим листям та сухим паліччям ями розпалили (хлопці) вогонь (Ю. Словник синонімів української мови
- дрюччя — Дрю́ччя і дру́ччя, -ччя, -ччю, -ччям Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
- дрюччя — Дрюччя, -чя с. соб. Толстыя палки. щоб тебе на дрюччі винесли! — Пожеланіе смерти. Г. Барв. 225. Словник української мови Грінченка