дрюччя

ПАЛІ́ЧЧЯ (збірн. до па́лиця), ДРЮ́ЧЧЯ, ЛОМА́ЧЧЯ, ПАТИ́ЧЧЯ діал. На дні зарослої травою, закиданої перегнилим листям та сухим паліччям ями розпалили (хлопці) вогонь (Ю. Збанацький); У глинясто-пінявих хвилях, то потопаючи, то виринаючи, понеслися колоди, невідомо де забрані водою, попливли корчі, всяке суччя та дрюччя (І. Волошин); Сухе ломаччя весело палало в печі (М. Коцюбинський); Мокрина біля повітки ламала сухе патиччя на розпал (П. Козланюк).

Джерело: Словник синонімів української мови на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. дрюччя — дрю́ччя іменник середнього роду Орфографічний словник української мови
  2. дрюччя — -я, с. Збірн. до дрюк. Великий тлумачний словник сучасної мови
  3. дрюччя — Дрю́ччя і дру́ччя, -ччя, -ччю, -ччям Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
  4. дрюччя — ДРЮ́ЧЧЯ, я, с. Збірн. до дрюк. Здригнулися комишники, побачивши побитих товаришів, і кинулися навтьоки, підставляючи спини під чумацьке дрюччя (Коцюб. Словник української мови в 11 томах
  5. дрюччя — Дрюччя, -чя с. соб. Толстыя палки. щоб тебе на дрюччі винесли! — Пожеланіе смерти. Г. Барв. 225. Словник української мови Грінченка