дрючок

ПА́ЛИЦЯ (очищена від пагонів зламана гілка, тонкий стовбур), ЦІПО́К, КИЙ, ДРЮК, ЛОМА́КА, ДУБИ́НА, КИЙО́К, ДРЮЧО́К, ПА́ЛКА, ДРЮЧИ́НА розм., ПАТИ́К діал., ПАТИ́КА діал., ПАТИ́ЧИНА діал., БУК діал., ЛОМИ́ГА діал. Ми вирізали палиці і почали знімати разки павутиння на своїй путі (М. Чабанівський); — Чи не однаково людині, який ціпок її б'є, коли від нього синці на тілі?! (З. Тулуб); Хто хоче пса ударити, той кия найде (прислів'я); В саду каркнув ворон. Євдоким Юренко люто жбурнув на нього дрючком.. Дрюк товстішим кінцем зачепив на груші плескате гніздо (М. Стельмах); Хлопчик.. підійшов до куща ліщини і, напружившись, виламав собі добрячу ломаку (О. Донченко); Горбатого виправить могила, а упертого дубина (прислів'я); З кийками в руках вони бігають навколо ямки, в яку загнали "свинку" — дерев'яну цурку (О. Донченко); Кузьма неквапною ходою дістається до своєї кособокої, дрючками підпертої хати (М. Стельмах); Сватові перша чарка, але й перша палка (прислів'я); Отець Іоанн женеться за мною з довгою дрючиною (О. Ковінька); Карпо сидів на пеньку і патиком перегортав з місця на місце торішній перепрілий лист (Є. Гуцало); — Я їм отсею патичиною стілько дір у всіх стінах нароблю, що їм і крохмалю відхочеться (І. Франко); Вдарити можна не тільки буком, але також і словом (Лесь Мартович); А тепер бери ж, мій милий, оцю довгу ломигу та бий мене, щоб я пам'ятала, коли свого чоловіка до дуба в'язала (С. Васильченко). — Пор. жерди́на.

ПА́ЛИЦЯ (примітивна зброя), ДРЮК, ДРЮЧО́К, КИЙ, КИЙО́К, ЛОМА́КА, ДУБИ́НКА розм., ДРЮЧИ́НА розм., БУК діал. Кожний народ наш щедро народжує своїх богатирів, що в будь-яку хвилину можуть палицю, кинуту в нас ворогом, піймати на льоту і з новою силою відкинути її назад (П. Тичина); Петро.. оперіщив дрюком гайдука (П. Панч); Хоробрі воїни з тяжкими шаблями і здоровенними дрючками пустилися дратися по горі (Панас Мирний); Кожний тримав у руках якусь зброю. Були сокири, барди, ломи, киї, рогачі (Ю. Смолич); Багачі стояли з кийками і рушницями (Мирослав Ірчан); Ніхто не помітив, звідки виринув гладкий Ровіцький і, трохи похитуючись та оглядаючись на свій почет із кремезних литвинів, озброєних здоровими шаблями і ломаками, наблизився до козаків (З. Тулуб); Ісполинськії дрючини Мозчили голови і спини (І. Котляревський); Але не буком він твердим, Не шаблев (шаблею), не кнутами Здобув собі власть і свій трон утвердив, А твердшими сто раз "Словами" (І. Франко).

Джерело: Словник синонімів української мови на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. дрючок — дрючо́к іменник чоловічого роду Орфографічний словник української мови
  2. дрючок — [др'учок] -чка, м. (на) -чку, мн. -чки, -чк'іў Орфоепічний словник української мови
  3. дрючок — -чка, ч. Те саме, що дрюк. Великий тлумачний словник сучасної мови
  4. дрючок — див. палиця Словник синонімів Вусика
  5. дрючок — вставля́ти (встромля́ти) / вста́вити (встроми́ти) па́лиці (па́лицю, па́лки́) в коле́са кому. Перешкоджати, заважати кому-небудь у здійсненні чогось. Каїтан перестрів Сторожука біля контори: — Ти мені, Сторожук, палиці в колеса не вставляй (М. Фразеологічний словник української мови
  6. дрючок — Дрючо́к і дручо́к, -чка́, -чко́ві, на -чку́; -чки́, -чкі́в Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
  7. дрючок — ДРЮЧО́К, чка́, ч. Те саме, що дрюк. Там [на причілку] був приставлений на горище товстий дрючок, по котрому кури лазили на сідало (Н.-Лев., II, 1956, 178); [1-й полонений:] Якщо нема у вас зброї — дрюка візьму у руки і буду їх [фашистів] бити. Словник української мови в 11 томах
  8. дрючок — Дрючок, -чка м. ум. отъ дрюк. Там тебе ждуть — з двома дрючками за дверима на порозі. Ном. № 14263. дрючок ваговий. Рычагъ, которымъ, опирая его на «важницю», подымаютъ тяжело нагруженный возъ. Чуб. VII. 404. Словник української мови Грінченка