1. Словник української мови в 11 томах

дряпонути

ДРЯПОНУ́ТИ¹, ну́, не́ш, док., перех., однокр., розм. Підсил. до дряпну́ти¹.

Ведмідь як дряпоне його (Сл. Гр.).

ДРЯПОНУ́ТИ² див. драпону́ти.

Джерело: Словник української мови (СУМ-11) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. дряпонути — дряпону́ти 1 дієслово доконаного виду дряпнути розм. дряпону́ти 2 дієслово доконаного виду драпонути Орфографічний словник української мови
  2. дряпонути — I -ну, -неш, док., перех., однокр., розм. Підсил. до дряпнути I. II див. драпонути. Великий тлумачний словник сучасної мови
  3. дряпонути — див. тікати Словник синонімів Вусика
  4. дряпонути — ДРЯ́ПАТИ (чіпляти, шкребти чимсь гострим, твердим якусь поверхню, часто залишаючи подряпини), ШКРЯ́БАТИ, ДРЯ́ПАТИСЯ, ДЕ́РТИ розм., ДРА́ТИ розм., СКОРО́ДИТИ розм.; РОЗДРЯ́ПУВАТИ, РОЗДИРА́ТИ, ОБДИРА́ТИ (робити глибокі подряпини — перев. на шкірі). — Док. Словник синонімів української мови
  5. дряпонути — Дряпону́ти, -пону́, -поне́ш Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
  6. дряпонути — Дряпонути, -ну, -неш гл. 1) Сильно царапнуть. Ведмідь як дряпоне його. Мнж. 112. 2) Сильно побѣжать, удрать. Ото дряпонув! аж потилиця лиска! Ном. Словник української мови Грінченка