1. Словник української мови в 11 томах

дрімотливий

ДРІМОТЛИ́ВИЙ, а, е. Те саме, що дрімли́вий.

Вітри спустилися на землю.., сиділи на горбах, мов старі дрімотливі ворони (Бабляк, Вишн. сад, 1960, 199);

Жук-Мурка, напіврозплющивши оченята, переклав з боку на бік хвоста і знову замуркотів дрімотливої пісні (Трубл., І, 1955, 84);

У лісі тінь густішає, схолонула трава, дрімотливою тишею повились дерева (Забіла, У.. світ, 1960, 73).

Джерело: Словник української мови (СУМ-11) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. дрімотливий — дрімотли́вий прикметник Орфографічний словник української мови
  2. дрімотливий — -а, -е. Те саме, що дрімливий. Великий тлумачний словник сучасної мови
  3. дрімотливий — СОНЛИ́ВИЙ (схильний до сну, який любить поспати, подрімати), ДРІМОТЛИ́ВИЙ, ДРІМО́ТНИЙ, ДРІМЛИ́ВИЙ фольк. Аж свекруха йде, Як змія гуде: "Сонливая-дрімливая, До роботи лінивая, Невістко моя!" (пісня); Старі дрімотливі ворони (В. Бабляк); Поблідли лиця дрімотних людей (С. Васильченко). Словник синонімів української мови