1. Словник української мови в 11 томах

дрімотний

ДРІМО́ТНИЙ, а, е. Те саме, що дрімли́вий.

Поблідли лиця дрімотних людей (Вас.. І, 1959, 187);

Протягом багатьох років хвороба нічим себе не проявляє; вірус перебуває начебто в дрімотному стані (Як запоб. Заразн. хвор.., 1957, 73);

В дрімотній тиші села чітко вирізняється кожен звук (Коз., Вісімсот.., 1953, 147).

Джерело: Словник української мови (СУМ-11) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. дрімотний — дрімо́тний прикметник Орфографічний словник української мови
  2. дрімотний — -а, -е. Те саме, що дрімливий. Великий тлумачний словник сучасної мови
  3. дрімотний — СОНЛИ́ВИЙ (схильний до сну, який любить поспати, подрімати), ДРІМОТЛИ́ВИЙ, ДРІМО́ТНИЙ, ДРІМЛИ́ВИЙ фольк. Аж свекруха йде, Як змія гуде: "Сонливая-дрімливая, До роботи лінивая, Невістко моя!" (пісня); Старі дрімотливі ворони (В. Бабляк); Поблідли лиця дрімотних людей (С. Васильченко). Словник синонімів української мови
  4. дрімотний — Дрімо́тний, -на, -не Правописний словник Голоскевича (1929 р.)