1. Словник української мови в 11 томах

дрімота

ДРІМО́ТА, и, ж.

1. Напівсонний стан; неміцний, чуткий сон.

Бухнули клуби густого, гарячого диму до сов’ячого замку, побудилися Сови з солодкої дрімоти (Фр., IV, 1950, 116);

Ганна мріє, дрімає і крізь мрію й дрімоту прислухається до того, що говорить Мотя (Коз., Сальвія, 1959, 24).

2. перен. Стан спокою, нерухомості.

Ці слова він і сам промовив так тихо, неначе боявся сполохати ту тишу, ту дрімоту засипаючого садка (Н.-Лев., IV, 1956, 90);

Проспівав півень, і знову весь хутір поринув у дрімоту (Кучер, Чорноморці, 1956, 162).

Джерело: Словник української мови (СУМ-11) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. дрімота — дрімо́та іменник жіночого роду Орфографічний словник української мови
  2. дрімота — Напівсон, дит. дрімки, флк. дрімливиці, дрімниці; П. нерухомість, спокій, застій. Словник синонімів Караванського
  3. дрімота — -и, ж. 1》 Напівсонний стан; неміцний, чуткий сон. 2》 перен. Стан спокою, нерухомості. Великий тлумачний словник сучасної мови
  4. дрімота — див. лінощі Словник синонімів Вусика
  5. дрімота — сон (дрімо́та) хи́лить (кло́нить, зломи́в, поборо́в і т. ін.) кого, на кого. Хто-небудь засинає. Мене мов сон хилить, та будять мене — хто плачем, хто риданням (Марко Вовчок); Говорить далі невиразно слова, по голосі чутно... Фразеологічний словник української мови
  6. дрімота — ДРІМО́ТА (напівсонний стан), НАПІВСО́Н, ПІВСО́Н, НАПІВ'Я́ВА, ДРІ́МКИ розм., фольк., ДРІМЛИ́ВИЦІ фольк., ДРЕ́МА заст.; ЗАБУТТЯ́ (неповний, нездоровий сон). Він очі заплющує і поринає В дрімоту, в півсон (Л. Словник синонімів української мови
  7. дрімота — Дрімо́та, -ти, -ті Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
  8. дрімота — Дрімота, -ти ж. Дремота. Левиц. І. 9. Ой ходить сон коло вікон, а дрімота коло плота. Мет. 2. Ой. на кота воркота, на дитину дрімота. Макс. Цвіти ж собі, живи собі самотою, самотою, втішай себе солодкою дрімотою, дрімотою. К. Досв. 49. Словник української мови Грінченка